Віртуальні подорожі Шевченківськими місцями
Ушановуємо
Тараса Шевченка...
Коли б не Він, то й люди б нас не знали.
Коли б не Він, про нас не чув би світ...
І
знову – березень… І знову линуть до нас думи геніального українського поета
Т.Г.Шевченка. Традиційно український народ у цей весняний час звертається до
постаті Великого Кобзаря, яка у своїй величі була, є і залишається ні з чим
незрівнянною, невичерпною для людського подиву й осягнення.
Талановитий
художник, геніальний поет,
великий борець за кращу долю свого народу, інтелігент
із душею вселюдського милосердя, світоч української нації … І все це він – Тарас Григорович Шевченко.
Можна перераховувати ще безліч епітетів, які характеризують цю людину.
Сьогодні
надзвичайно важко віднайти щось нове, невідоме в його біографії – усе, здається, давним-давно досліджено й віднайдено.
Великий український пророк, поет, художник Тарас Григорович Шевченко. Безперечно, це одна із найвидатніших постатей нашого народу. Загадку феномену особистості Шевченка досі нерозгадано!
Тому організатори цього сайту запрошують нас вивчати творчість цієї незвичайної людини разом з ними за такими рубриками:
Тарас Шевченко
Творчий шлях
Тарас і сучасність
Корисне
Сьогодні, у день народження Великого Кобзаря, можна здійснити віртуальні екскурсії Шевченківськими місцями.
Інформація зібрана із Інтернет ресурсів.
Національний музей Тараса Шевченка (Київ)
Шевченківський Національний Заповідник (Канів)
Є у Моринцях подвір’я, на якому стояла стара хата Мефодія Тютюнника, батько якого був чумаком. 1964 р. з ініціативи Івана Гончара у хаті, що вже довго стояла пусткою зробили етнографічний музей. Так і відома вона під іменем хата чумака. Та, на жаль, на сьогодні побачити її не можливо. Хату розібрали, бо була вже в аварійному стані. Тільки от ремонт чомусь почали у жовтні, а за технологією українська хата після реконструкції має гарно просохнути. Та є надія, що ця автентична пам’ятка все ж таки не загине.
1989 р. було відтворено в селі дві хати: хату Якима Бойка – діда Тараса по його матері, та хату Копія, у якій півтора року жила сім’я Шевченків. З 1992 року вони ввійшли до складу історико-культурного заповідника „Батьківщина Тараса Шевченка”. У такій хаті у Якима та Параски Бойків 1783 року народилася донька Катерина, мати Тараса Шевченка, тут пройшли її дитячі та юнацькі роки. Тин навколо подвір’я виплетений з вербової лози, подвір’я охайне та затишне. Поруч з хатою цікава пам’ятка народної архітектури – дерев’яна надвірня комора, або клуня, перенесена на це місце із Шевченкового. З дня побудови її більше ста літ. В інвентарній книзі села Моринці за 1796 рік записано, що сім’я Якима і Параски Бойків має ниву, леваду, віз, пару волів, а також пасіку на 34 колоди.
Катерина Бойко та Григорій Шевченко побралися у 1802 р. й оселилися , як тоді було прийнято у батьків молодого. Але сім’я була великою, жили тісно тож у 1810 році молода родина з дозволу пана В.В.Енгельгардта переселилась до Моринець в хату Андрія Колесника (по-вуличному Копія). Господар в той час був у засланні, а хата його пустувала. Ось в цій хаті і народився Тарас Шевченко 9 березня 1814 р. І знову немає спокою молода родина. Копій втік із заслання й створив такий собі загін молодців, що промишляв розбоєм. Пограбованим ділився з найбіднішими селянами. Вважав він, що Шевченки мають платити за хату та землю, якою користувалися. Тому 1815 року Шевченки повернулися у Керелівку.
1989 р. було відтворено в селі дві хати: хату Якима Бойка – діда Тараса по його матері, та хату Копія, у якій півтора року жила сім’я Шевченків. З 1992 року вони ввійшли до складу історико-культурного заповідника „Батьківщина Тараса Шевченка”. У такій хаті у Якима та Параски Бойків 1783 року народилася донька Катерина, мати Тараса Шевченка, тут пройшли її дитячі та юнацькі роки. Тин навколо подвір’я виплетений з вербової лози, подвір’я охайне та затишне. Поруч з хатою цікава пам’ятка народної архітектури – дерев’яна надвірня комора, або клуня, перенесена на це місце із Шевченкового. З дня побудови її більше ста літ. В інвентарній книзі села Моринці за 1796 рік записано, що сім’я Якима і Параски Бойків має ниву, леваду, віз, пару волів, а також пасіку на 34 колоди.
Катерина Бойко та Григорій Шевченко побралися у 1802 р. й оселилися , як тоді було прийнято у батьків молодого. Але сім’я була великою, жили тісно тож у 1810 році молода родина з дозволу пана В.В.Енгельгардта переселилась до Моринець в хату Андрія Колесника (по-вуличному Копія). Господар в той час був у засланні, а хата його пустувала. Ось в цій хаті і народився Тарас Шевченко 9 березня 1814 р. І знову немає спокою молода родина. Копій втік із заслання й створив такий собі загін молодців, що промишляв розбоєм. Пограбованим ділився з найбіднішими селянами. Вважав він, що Шевченки мають платити за хату та землю, якою користувалися. Тому 1815 року Шевченки повернулися у Керелівку.
Хто бував на Звенигородщині, той ніколи не забуде щедрої краси місцевої природи. Розкішні сади, широкі долини, глибокі яри. Вони такі ж як і в часи Тарасового дитинства. Саме тут, в селі Шевченкове, що до 1929 року називалося Керилівка, в сім’ї кріпака зростав геніальний поет, прозаїк, художник, фольклорист, етнограф, громадський діяч Тарас Григорович Шевченко.
На місці хати, в якій зростав Кобзар, зараз стоїть пам’ятник «Тарас мандрує». Нажаль в кінці ХІХ ст. у хату влучила блискавка й вона згоріла. Належала вона нащадкам старшого брата Т.Г. Шевченка Микиті. На той час в тій дуже старій хаті вже ніхто не жив, поруч стояла новозбудована хата. Тож садиба належала Шевченкам аж поки тут не розпочалося будівництво музею. Ще у 1960-ті на садибі проживав Харитін Прокопович Шевченко – прямий нащадок Микити Шевченка.
1939-го року урочисто відкрито музей поета. Зараз для відвідувачів відкрито п’ять залів, що розповідають про сім’ю, в якій народився та зростав наш національний геній, про його дитинство. Представлені меблі родини й меблі з палацу Енгельгартів, де служив ще малий Тарас. На садибі на честь 175-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка у 1989 р. було збудовано точну копію його рідної хати. Вдалося це зробити завдяки малюнку самого Кобзаря та точному опису, що зробив біограф Шевченка Олександр Кониський. На садибі поховано матір Кобзаря Катерину Якимівну на її прохання. Хотіла молода ще жінка, що покидала цей світ, бути ближче до своєї родини. Коло могили росте кущ калини.
Пам'ятник "Я пас ягнята за селом" (село Шевченкове)На місці хати, в якій зростав Кобзар, зараз стоїть пам’ятник «Тарас мандрує». Нажаль в кінці ХІХ ст. у хату влучила блискавка й вона згоріла. Належала вона нащадкам старшого брата Т.Г. Шевченка Микиті. На той час в тій дуже старій хаті вже ніхто не жив, поруч стояла новозбудована хата. Тож садиба належала Шевченкам аж поки тут не розпочалося будівництво музею. Ще у 1960-ті на садибі проживав Харитін Прокопович Шевченко – прямий нащадок Микити Шевченка.
1939-го року урочисто відкрито музей поета. Зараз для відвідувачів відкрито п’ять залів, що розповідають про сім’ю, в якій народився та зростав наш національний геній, про його дитинство. Представлені меблі родини й меблі з палацу Енгельгартів, де служив ще малий Тарас. На садибі на честь 175-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка у 1989 р. було збудовано точну копію його рідної хати. Вдалося це зробити завдяки малюнку самого Кобзаря та точному опису, що зробив біограф Шевченка Олександр Кониський. На садибі поховано матір Кобзаря Катерину Якимівну на її прохання. Хотіла молода ще жінка, що покидала цей світ, бути ближче до своєї родини. Коло могили росте кущ калини.
Музей "Кобзаря" Тараса Шевченка (Черкаси)
Музей "Флігель Тараса Шевченка" (Яготин)
Про музей Хата на Пріорці (Київ)
Улітку 1859 року після тривалих клопотань Тарас Шевченко приїхав в Україну з наміром оселитися тут. 13 липня 1859 року поет за доносом був заарештований біля села Прохорівки, а 30 липня його було доставлено до Києва. Генерал-губернатор І.І.Васильчиков після розмови з Т. Шевченком порадив йому якнайшвидше повертатися до Петербурга.
Поки готувався дозвіл на виїзд, поета було передано на поруки священику Троїцької церкви о. Юхиму Ботвиновському. Не бажаючи жити в центрі міста, Шевченко вирішив підшукати собі квартиру і оселився на мальовничій київській околиці – Пріорці. Спогади про перебування Тараса Григоровича на квартирі у Варвари Матвіївни Пашковської були записані її сестрою Стефанією Крапивіною та надруковані 1875 року у петербурзькій газеті «Пчела».
Про останнє перебування Тараса Шевченка у Києві та про його життя на Пріорці писав перший біограф поета Михайло Чалий у книзі «Жизнь и произведения Тараса Шевченка» (Київ, 1882).
1989 року в будинку по вулиці Вишгородській, 5 було створено відділ Національного музею Тараса Шевченка – Меморіальний музей Т. Г. Шевченка.
В експозиції музею відтворено побут київської околиці другої половини ХІХ століття. Більшість речей, що експонуються в хаті, було передано мешканцями Пріорки, нащадками тих людей, які особисто зустрічалися з Тарасом Шевченком.
Неподалік від будинку досі росте 400-літній дуб, під яким, за спогадами сучасників, любив сидіти Т. Шевченко.
Музей "Заповіту" Тараса Шевченка (Переяслав-Хмельницький)Поки готувався дозвіл на виїзд, поета було передано на поруки священику Троїцької церкви о. Юхиму Ботвиновському. Не бажаючи жити в центрі міста, Шевченко вирішив підшукати собі квартиру і оселився на мальовничій київській околиці – Пріорці. Спогади про перебування Тараса Григоровича на квартирі у Варвари Матвіївни Пашковської були записані її сестрою Стефанією Крапивіною та надруковані 1875 року у петербурзькій газеті «Пчела».
Про останнє перебування Тараса Шевченка у Києві та про його життя на Пріорці писав перший біограф поета Михайло Чалий у книзі «Жизнь и произведения Тараса Шевченка» (Київ, 1882).
1989 року в будинку по вулиці Вишгородській, 5 було створено відділ Національного музею Тараса Шевченка – Меморіальний музей Т. Г. Шевченка.
В експозиції музею відтворено побут київської околиці другої половини ХІХ століття. Більшість речей, що експонуються в хаті, було передано мешканцями Пріорки, нащадками тих людей, які особисто зустрічалися з Тарасом Шевченком.
Неподалік від будинку досі росте 400-літній дуб, під яким, за спогадами сучасників, любив сидіти Т. Шевченко.
Баришівський музей Тараса Шевченка (Баришівка, Київська область)
Про музей Кімната-музей Тараса Шевченка (Львів)
Кімната-музей Тараса Шевченка відкрита 7 березня 2004року в приміщенні Львівського Палацу мистецтв (вул. Коперника,17). У березні 2006 року під час урочистих Шевченківських святкувань музеєві присвоєне звання громадського.
В основу створення кімнати-музею лягли оригінальні твори львівських художників, що впродовж восьми експедиції(1997-2003рр.) мандрували тими шляхами, які зі своїми роздумами пройшов Кобзар (Україна, Вільнюс, Петербург, Казахстан). У поїздках взяли участь 26 художників, серед яких були як молоді митці, так і знані майстри. Лише в Україні митці здолали 9 тис. км. За цей час створили понад сто полотен. Саме у творчій мандрівці виникла ідея відкрити кімнату-музей Тараса Шевченка у Львові, а втілив цей задум у життя директор Львівського Палацу мистецтв Роман Наконечний.
Тарас Шевченко ніколи фізично не був у Львові. Це правда, як і те, що він ніколи не покидав його, оскільки його присутність тут органічна і природна.
Основу музею становлять художні твори. Справжньою цінністю є ікона з Шевченківського краю «Христос – недремне око» та оригінальний кролевецький рушник ХІХ ст.. – експонати, подаровані художником Т. Лозинським. Окрему експозицію становлять різноманітні видання «Кобзаря», подаровані як львів’янами, так і мешканцями інших місцевостей України, а також гостями з-за кордону. Інша експозиція – медалі, значки, марки, зокрема ті, що видані підпільною поштою України у 1961 році. Спеціально до відкриття кімнати-музею художник Всеволод Волощак виготовив сувенірний нагрудний знак із зображенням Тараса Шевченка. На основі поїздок по Шевченківських місцях, за участю художників створено велику фототеку та відеофільм. Частину музею становить бібліотека.
Будинок на Василієвському острові, де жив Тарас Шевченко (Санкт-Петербург, Росія)В основу створення кімнати-музею лягли оригінальні твори львівських художників, що впродовж восьми експедиції(1997-2003рр.) мандрували тими шляхами, які зі своїми роздумами пройшов Кобзар (Україна, Вільнюс, Петербург, Казахстан). У поїздках взяли участь 26 художників, серед яких були як молоді митці, так і знані майстри. Лише в Україні митці здолали 9 тис. км. За цей час створили понад сто полотен. Саме у творчій мандрівці виникла ідея відкрити кімнату-музей Тараса Шевченка у Львові, а втілив цей задум у життя директор Львівського Палацу мистецтв Роман Наконечний.
Тарас Шевченко ніколи фізично не був у Львові. Це правда, як і те, що він ніколи не покидав його, оскільки його присутність тут органічна і природна.
Основу музею становлять художні твори. Справжньою цінністю є ікона з Шевченківського краю «Христос – недремне око» та оригінальний кролевецький рушник ХІХ ст.. – експонати, подаровані художником Т. Лозинським. Окрему експозицію становлять різноманітні видання «Кобзаря», подаровані як львів’янами, так і мешканцями інших місцевостей України, а також гостями з-за кордону. Інша експозиція – медалі, значки, марки, зокрема ті, що видані підпільною поштою України у 1961 році. Спеціально до відкриття кімнати-музею художник Всеволод Волощак виготовив сувенірний нагрудний знак із зображенням Тараса Шевченка. На основі поїздок по Шевченківських місцях, за участю художників створено велику фототеку та відеофільм. Частину музею становить бібліотека.
Музей відкритий 10 березня 1986 р. в старій частині міста Орськ, його історичній зоні, на місці колишньої Орской фортеці. Вулиця, де він знаходиться, з 1908 р. носить ім'я великого українського поета. Будинок, в якому розмістився музей, колись належав відомому сімейству орських мешканців. Основу експозиції склав дар Київського Державного музею Т.Г. Шевченка: картини, документи, різні інші експонати. Зали музею безперервно поповнюються подарунками гостей, в основному з України.
Перед відвідувачами розкривається усе життя поета, але головна увага приділена орським місяцям його служби. Вони в панорамах, діарамах, картинах художників і дизайнерів Орська.
Інформація з сайту: http://taras-shevchenko.in.ua
Перед відвідувачами розкривається усе життя поета, але головна увага приділена орським місяцям його служби. Вони в панорамах, діарамах, картинах художників і дизайнерів Орська.
Інформація з сайту: http://taras-shevchenko.in.ua
Музей відкритий 9 березня 1989 року в цокольному поверсі будинку по вулиці Совєтській, 24, на тих площах, де розташовувалась головна гауптвахта Окремого Оребурзького корпусу, арештантом якого Шевченко був у квітні-травні 1850 року. Музей присвячений "оренбурзькій зимі" 1849-1850 років. Увагу відвідувачів привертає маленька арештантська з справжніми цегляними стінами та початковою підлогою з гребенського каменю. Все інше реконструйовано. В приміщенні перед арештантською - фігури караульного офіцера та солдата. Автори цих фігур (так само як і оренбурзького козака) - львівські художники Володимир та Іван Турецькі, Орест Гнатив. Експозиційна зала (в колишньому приміщенні для розводу караулів) за допомогою різних музейних прийомів розкриває головні події та риси тих місяців. Двома рядами тягнуться в коридорі з напівкруглими стелями репродукції та копії робіт Шевченка-художника, також в основному оренбурзьких.
В кімнаті подарунків музею - рушники, виткані та розшиті правнучкою поета Є.В. Ковтун, Шевченко в перекладах на японську, старий портрет, надісланий із Дніпропетровська, настінне блюдо з фаянсу, роботи відомого українского майстра Б. П. Паняди та багато іншого. В створенні музею приймали участь заслужений діяч мистецтв та лауреат Державної премії України А. В. Гайдамака, старший науковий співробітник, а зараз заступник директора з наукової роботи Національного Музею Тараса Шевченка В. М. Яцюк, музейні працівники Оренбургу Р. П. Чубарева, Т. М. Артюшенко, художники А. А. Власенко, В. М. Єременко та інші.
Меморіальний музей має друкований путівник (виданий в 1991 році) та користується популярністю в місті.
Інформація з сайту: http://taras-shevchenko.in.ua
Музей та меморіальний комплекс Тараса Шевченка (Форт Шевченко, Казахстан)В кімнаті подарунків музею - рушники, виткані та розшиті правнучкою поета Є.В. Ковтун, Шевченко в перекладах на японську, старий портрет, надісланий із Дніпропетровська, настінне блюдо з фаянсу, роботи відомого українского майстра Б. П. Паняди та багато іншого. В створенні музею приймали участь заслужений діяч мистецтв та лауреат Державної премії України А. В. Гайдамака, старший науковий співробітник, а зараз заступник директора з наукової роботи Національного Музею Тараса Шевченка В. М. Яцюк, музейні працівники Оренбургу Р. П. Чубарева, Т. М. Артюшенко, художники А. А. Власенко, В. М. Єременко та інші.
Меморіальний музей має друкований путівник (виданий в 1991 році) та користується популярністю в місті.
Інформація з сайту: http://taras-shevchenko.in.ua
Остання квартира Тараса Шевченка (Санкт-Петербург, Росія)
Немає коментарів:
Дописати коментар